11 грудня 2023 року Алену де Бенуа виповниться 80 років. Його літературні досягнення вражають. Проте примітно, що з багатьох книг французького філософа досі польською вийшла лише одна, і до того ж тільки у 2022 році. Це його робота „Проти лібералізму. Суспільство – це не ринок” від 2019 року в перекладі Кшиштофа Тишки-Дроздовського.
Звичайно, в ПНР позиції де Бенуа не могли з'явитися, тому що їх не пропустила б цензура. Для тогочасних володарів Польської Народної Республіки, та й взагалі комуністів Східного блоку, погляди французького філософа могли здаватися виключно як квінтесенція реакційності. І хоча в третій Речі Посполитій ця проблема зникла, якщо навіть думка де Бенуа є предметом різних дискусій останні три десятиліття, то це відбувається скоріше поза межами основного нурта польських публічних дебатів.
Підписуйтесь на наш фейсбук
І це не дивина. В польському середовищі думка французького філософа може бути бентежною як для лівих, так і для правих. Ліва підозрілість наказує простежити в них сліди білого супрематизму та інших похмурих політичних явищ. Натомість правим, які в такій країні, як Польща, мають за свій авторитет церкву, не надто припаде до смаку популярна в середовищі де Бенуа прихильність до язичництва.
Але є ще дещо, що у випадку з французьким філософом представляє серйозну проблему над Віслою. Це геополітична орієнтація де Бенуа. Він відзначається затятим антиамериканізмом, який поширений серед усього французького політичного класу – від правого крила до лівого.
З точки зору нових правих, США є опорою лібералізму. Прагнучи нав'язати його скрізь, де це можливо, вони реалізують принципи глобалізму (або ж мондіалізму). І за словами людей із середовища де Бенуа, вони роблять це, просуваючи споживацький спосіб життя.
Тим часом, нові праві таврують таку політику як макдональдизацію світу і протиставляють цьому варіанту користь від суверенітету (політичного, культурного) Європи на противагу Америці. Тільки як обов'язкову умову вони ставлять питання об'єднання європейських держав в єдине політичне утворення. Таким чином, вона йде проти суверенних прагнень окремих членів Європейського Союзу (серед яких, зрештою, і Польща), тому що вони виступають за ідею „Європи 100 прапорів” (Європи регіонів, а не національних держав).
А як де Бенуа сприймає Росію? На думку французького філософа, російська держава протистоїть глобалізму (тобто, США) також ведучи посередницьку війну з Україною. Однак це не означає, що де Бенуа залишається щодо Росії некритичним. Він бачить в ній спадок, що залишився після радянського тоталітаризму.
Проте, не дивно, що погляди француза знайшли прихильників в Росії, в тому числі серед тих, чий голос в російських публічних дебатах зараз як ніколи гучний. Особливо це стосується публіциста Олександра Дугіна. Нині виступаючи на передовій російського пропагандистського фронту, він підігріває антиукраїнські та антизахідні настрої. Деякі думки де Бенуа Дугін просував вже три десятиліття тому.
Різноманітні зв'язки французького філософа, які можуть справедливо викликати серйозні застереження в Польщі, не повинні, однак, призвести до упередженого ставлення поляків щодо всього його доробку. Саме тому варто звернути увагу на вже згадану книгу „Проти лібералізму”.
Вона в жодному разі не є маніфестом проти титульного політичного проєкту. Натомість ми маємо справу з великим есе про те, що саме сформувало сучасність. І автор тут принаймні жодним чином не вписує себе в жодну ідеологію. Хоч він і критикує лібералізм, але водночас не щадить і його опонентів.
Змальовуючи сучасність, Ален де Бенуа зазначає, що вона призвела до загальної зміни правил гри. У системі цінностей окремих суспільств торгівля почала означати більше, ніж боротьба. На вершині соціальної ієрархії шляхтича замінив міщанин. Ринкові принципи вийшли поза межі суто економіки і почали застосовуватися до кожного сегменту суспільного життя.
Де Бенуа аналізує егалітарні та уніфікаційні тенденції, характерні для сучасності. Це парадоксально, адже на Заході так багато говорять і пишуть про необхідність інклюзивного ставлення до Інших і поваги до права на інакшість. Тим часом у книзі французького філософа читаємо таке: „Ліквідація станового поділу внаслідок Французької революції, гомогенізація мовних і правових норм, поступове викорінення певних способів життя, пов'язаних з фахом, соціальним середовищем чи переконаннями, дедалі більше нівелювання жіночих і чоловічих соціальних ролей разом з популяризацією гендерної теорії; сучасність можна інтерпретувати як історію реалізації ідеології Того Самого”.